10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКА

БІЛЬШІСТЬ ІЗ НАС ПОГОДИТЬСЯ З ТИМ, ЩО БАТЬКО – ЦЕ НЕ ДРУГА МАТИ, НЕ ЗАМІНА МАТЕРІ, А САМЕ БАТЬКО, ЩОСЬ ОКРЕМЕ І ДУЖЕ ВАЖЛИВЕ. 10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКА ВІД БРУНО ФЕРЕРО ЗАСВІДЧУЮТЬ, ЩО БУТИ БАТЬКОМ ЗОВСІМ НЕ ПРОСТО, АЛЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

I. ПЕРШИЙ ОБОВ’ЯЗОК БАТЬКА ЩОДО ДІТЕЙ — ЛЮБИТИ ЇХНЮ МАМУ.

Родина — це система, яка тримається на любові. Не уявній, а справжній, дійсній. Без любові неможливо довго витримувати тягарі родинного життя. Неможливо бути батьком «з відчуття обов’язку». Виховання— завжди «командна гра».

У подружній парі, де підростають діти, щира згода та глибока єдність наповнюють радістю та допомагають рости, будучи для них надійним фундаментом. Батько може захистити матір, «підмінюючи» її та надавши їй можливість відпочити, відновитися та віднайти трішки часу для себе.

II. БАТЬКО ПЕРШ ЗА ВСЕ МАЄ «БУТИ».

Його присутність повинна означати: «ви, моя родина, — найголовніше у моєму житті». Статистика стверджує, що в середньому батько присвячує вихованню дітей менше п’яти хвилин на день.

Деякі дослідження доводять існування зв’язку між відсутністю батька та поганою успішністю дітей у школі, їхнім низьким коефіцієнтом розумового розвитку, злoчинністю та агресивністю. Це питання стосується не часу, а справжнього спілкування.

Бути у випадку батька означає — спілкуватися з дітьми, обговорювати їхню працю та проблеми, залучати їх до участі в своєму житті, наскільки це можливо. Та навчитися зауважувати всі малі та великі знаки, які постійно посилають діти.

IIІ. БАТЬКО Є ПРИКЛАДОМ, ХОЧЕ ВІН ТОГО ЧИ НІ.

Сьогодні особа батька відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки дитина може покластися на нього, а в його силах — керувати дитиною.

Передусім батько є прикладом, він стимулює вибір конкретних схем поведінки дитини згідно з засадами коректності та вихованості. Одним словом, батько — взірець чесності, порядності та доброзичливості.

Навіть якщо діти і не усвідомлюють цього, а іноді й заперечують це, насправді ж вони дивляться на те, що і як робить батько та чому він чинить так, а не інакше. Те, що ми називаємо сумлінням, великою мірою залежить від постаті батька.

IV. БАТЬКО ЗАБЕЗПЕЧУЄ НАДІЙНІСТЬ.

Батько — це охоронець. Ціла родина чекає, що батько захистить її. Батько оберігає також тоді, коли визначає певні правила, часові та просторові обмеження, деколи забороняючи певні речі: це — найкращий спосіб сказати: «Я піклуюсь про тебе».

V. БАТЬКО ЗАОХОЧУЄ ТА ДОДАЄ СИЛ.

Батько доводить свою любов повагою, слухаючи та приймаючи. Його любов справжня, як у тих, хто каже: «Що б не сталося, я завжди з тобою!» Завдяки цьому в дітей виникає самоповага. Батько завжди готовий допомогти своїм чадам, компенсуючи їхні слабкості.

VI. БАТЬКО ПАМ’ЯТАЄ ТА РОЗПОВІДАЄ

Батьківство є островом спасіння для тих, хто «зазнав краху вдень». Такий звичайний момент, наприклад, вечерю, батько перетворює на особливу родинну зустріч, коли всі можуть спокійно поспілкуватися між собою.

Добрий батько спроможний створити чарівну атмосферу спогадів. У минулому батько був носієм цінностей; для того, щоб їх передати дітям, достатньо було їх усно приписати. Зараз їх треба демонструвати. А сучасне життя заважає цьому.

Як можна щось показати дітям, якщо немає часу поговорити з ними, обмінятися думками, поділитися планами, своїми надіями, радостями чи невдачами

VII. БАТЬКО ВЧИТЬ ВИРІШУВАТИ ПРОБЛЕМИ.

Батько — найкращий дороговказ у навколишній світ. Батько має сильний вплив на дітей завдяки своїй здатності керувати життям, тим, як він ставиться до оточуючої дійсності. Цей аспект також дуже важливий для виховання особистості дитини. Батько — це людина, що дає дітям мапу життя.

VIII. БАТЬКО ПРОБАЧАЄ.

Пробачення батька — це те, що дитина відчуває найкраще і чого очікує найбільше; це чи ненайвеличніша ознака батька. Один із в’язнів дитячої колонії зізнався: «Мій батько завжди був строгим зі мною : ні любові, ні розуміння.

Коли я був маленьким, він дуже мене любив. Якось я оступився, і з тих пір він не мав більше відваги підійти та поцілувати мене, як раніше… Його любов до мене зникла: я мав тоді тринадцять років… Він забрав у мене свою любов у той момент, коли вона була мені найбільше потрібна… Нікому було розповісти про свої проблеми.

Якщо я опустився так низько, то в цьому є доля батьківської вини… На його місці я повівся б інакше. Не покинув би свого сина у скрутний момент. Справжнім батьківським розумінням я б сприяв тому, аби він повернувся на правильний шлях. А в мене нічого з того не було».

IX. БАТЬКО — ЗАВЖДИ БАТЬКО, НАВІТЬ ЯКЩО ВІН ЖИВЕ ДАЛЕКО.

Кожна дитина має право на «свого» батька. Коли батько нехтує дітьми, забуває або покидає їх, він тим самим наносить їм pану, котра ніколи не загoїться.

X. БАТЬКО — ЦЕ ОБРАЗ БОГА.

Бути батьком — велике покликання, а не особистий вибір. У всіх дослідженнях з психології говориться, що діти виробляють для себе образ Бога на основі образу власного батька. Якщо мати молиться разом з дітьми, це прекрасно, але водночас звично. Якщо ж з дітьми молиться батько, вони ніколи про це не забудуть.

За книгою Бруно ФЕРРЕРО

ТИБЕТСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

ДУЖЕ ВАЖЛИВО !!!!!!! НІЯКИХ ПРИНИЖЕНЬ І ТІЛЕСНИХ ПОКАРАНЬ.

ЄДИНА ПРИЧИНА ЧЕРЕЗ ЯКУ Б’ЮТЬ ДІТЕЙ — ВОНИ НЕ МОЖУТЬ ДАТИ ЗДАЧІ. НАЙБІЛЬШЕ ЦИМ ГРІШАТЬ, ЯК НЕ ДИВНО, ТІ, ПРО КОГО ДУМАЮТЬ, ЩО ВОНИ “НІЖНІ ТА ЛАСКАВІ”.

ПЕРШИЙ ПЕРІОД. Дитині до 5 років.

З дитиною потрібно поводитись, як із царем. Забороняти нічого не можна. Лише відволікати. Якщо вона робить щось небезпечне, то слід зробити перелякане обличчя і перелякано вигукнути. Дитина таку мову розуміє чудово. В цей час закладається активність, цікавість, інтерес до життя. Дитина іще не здатна вибудовувати довгі логічні ланцюжки.

Наприклад, вона робила дорогу вазу. Вона не розуміє, що батькам потрібно багато працювати, щоб заробити гроші. Покарання вона сприймає як пригнічення з позиції сили. Ви навчите дитину не бити вази, а підкорятися тому, хто сильніший.

ДРУГИЙ ПЕРІОД. Вік дитини від 5 до 10 років.

В цей час із дитиною слід поводитись “як із рабом”. Ставити перед нею завдання і вимагати їх виконання. Можна карати за невиконання (але не фізично). В цей час активно розвивається інтелект. Дитина повинна навчитися прогнозувати реакцію людей на її вчинки, викликати позитивне відношення до себе і уникати проявів негативного. В цей час не бійтесь навантажувати дитину знаннями.

ТРЕТІЙ ПЕРІОД. Вік дитини з 10 до 15 років.

Як із рівнею. Не на рівних, а саме “як із рівнею”, оскільки ви все одно маєте більше досвіду та знань. Радьтеся з дитиною з усіх важливих питань, дозволяйте і заохочуйте самостійність. Свою волю в процесі обговорення нав’язуйте в “оксамитових рукавичках”. Якщо вам щось не подобається, то акцентуйте дитячу увагу на негативних наслідках, уникаючи прямих заборон. В цей час формується самостійність та незалежність мислення.

ОСТАННІЙ ПЕРІОД. З 15 років уже не дитина.

Відносьтесь з повагою. Виховувати вже пізно і вам залишається лише поглинати плоди своєї праці.

ЯКІ Ж НАСЛІДКИ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ НЕДОТРИМАННЯ ЦИХ ПРАВИЛ?

Якщо пригнічувати дитину до 5 років,то ви придушите життєву активність, інтерес до життя, інтелект, імунітет. Привчите дитину бездумно і звично підкорятися грубій силі. Зробите з неї легку жертву для різного роду негідників.

Якщо будете продовжувати сюсюкати після 5, то дитина виросте інфантильною, не здатною до праці і взагалі до духовних зусиль.

Якщо ви будете опікуватися дитиною як маленькою після 10, то дитина виросте невпевненою, буде залежною від більш самостійних друзів, вплив яких не завжди є позитивним.

Якщо ви не будете поважати дитину після 15, то вона вам цього не пробачить і піде назавжди при першій нагоді.

Нова українська школа

“Нова українська школа” публікує поради, записані на зустрічі, яку організувала Atlantic School у Києві. 

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.

15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.

16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ

Шановні батьки!
Не залишайте дітей без нагляду!
Легковажне поводження дітей з вогнем, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки – першопричини сумних та трагічних наслідків. І виною цьому – батьківський недогляд. Статистика трагедій свідчить: здебільшого нещастя трапляються тоді, коли діти залишаються вдома самі, без нагляду дорослих.
Кількість смертельних випадків та травмування серед дітей змушує звернутися до кожного громадянина, особливо до батьків.
Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди, потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить лише від нас самих!